Проповідь студента І-го курса Київської Духовної Академії Ковача Анатолія, призначена для проголошення в храмі Різдва Божої Матері за Божественною Літургією 14 жовтня 2008 року на тему: «Пошана Божої Матері»

Во ім’я Отца, і Сина, і Святаго Духа!

 Пошана Божої Матері, як Покровительниці нашого народу, тягнеться золотою ниткою ще від княжих часів. До Київської Русі традиція свята Покрови прийшла з Візантії, де князь Володимир прийняв Христову віру. А його дружина Анна, яка була сестрою візантійського імператора, привезла тоді до Києва ікони із Влахернського храму. Це засвідчує, що свято Покрови Пресвятої Богородиці в нас - одне з найдавніших. Історія цього свята слідуюча.

За часів Льва VІ Філософа ( 886- 912 р.) Константинополь потерпав від арабської навали. В 910 року сталася подія, яка пізніше особливим чином увійшла в життя Христової Церкви. Першого жовтня за старим стилем, під час облоги Царгорода, мешканці  Константинополя зібралися на Всенощну до Влахернського храму, де зберігалася риза Пресвятої Богородиці. Можемо представити собі, як молились вони до Пресвятої Богородицї, чекаючи на ранок смерті від меча сарацин, які були за віросповіданням мусульманами. Серед людей, що молилися у храмі були святий Андрій, юродивий у Христі і його учень Єпіфаній, які і побачили Пресвяту Богородицю, яка зняла з голови омофор і розпростерла над містом, над народом, у якого не залишилося іншої надії, крім Цариці Небесної. І Вона виявила йому своє заступлення.

І ось від цього далекого історичного факту в  душу християнську ввійшла впевненість, що коли немає заступника, немає відради, коли в серце готова вселитися гірка думка, що ти самотній, забутий і нікому не потрібний, то варто тільки згадати, що є в нас добра, милосердна й жаліслива Мати, що бачить наші потреби, чує наші зітхання  й завжди готова допомогти нам, підтримати, утішити; варто звернутись  до Неї, Пречистої і Преблагословенної, всім серцем своїм звернутися й поплакати перед Нею, поскаржитися Їй на свою долю - і тоді відбудеться чудо: пройде скорбота, і тиха, розчулена радість і примиреність із волею Божою оселиться  в душі.

Мати Божа завжди захищала й милувала рід людський.  Вона завжди є й буде з тими, хто вірний Її Божому Синові, хто йде за Його закликом шляхом вічного спасіння. Вона, за словами святителя Іоанна Златоуста, - перша Спадкоємиця Божественних дарувань і перша Роздавальниця цих дарунків і благословінь людям, що шукають допомоги у Господа й милості в Неї. Так буде завжди, до останньої години й миті життя світу. Усі ті, хто зберігає про цю подію пам'ять у своєму серці, з тих пір співають: "Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором».

Сьогодні це свято може, і власне, повинно стати для нас добрим свідченням Господнього Промислу щодо нас - своїх дітей. Створивши світ, Бог не покинув його, не залишив нас сиротами, але невидимо перебуває з нами через Святі Таїнства, через Церкву, через Святих угодників Своїх, а найперше, за посередництвом Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, яка прославляється нами навіть "чеснійшою від херувимів".

 

І це - чудо милості Божої, що так легко нашому серцю відкриватися для оспівування Матері Божої, що ми не тільки не обтяжуємося цими частими святами Пречистої, але після кожного минулого з нетерпінням чекаємо наступного, і коли воно приходить, то наповнені наші храми свідчать, як ми любимо Її, чеснішу від херувимів  незрівнянно славнішу від серафимів. Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення і найбільшу святість. Вшанування Церквою Богородиці проявилось у встановленні щорічних пам'ятей і святкувань всіх основних подій Її земного життя, звершених Нею знамень і чудес, милостей і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасительного  Божого Промислу.           

 Покров Божої Матері – це прохання, молитва, заступництво її за нас. Цього заступництва сьогодні потребують мільйони людей, які підносять свої очі, серця, молитви до Божої Матері, благаючи у Неї допомоги. І наше віруюче, знаюче велику силу клопотання Матері Божої, серце нехай завжди припадає до ніг Божої Матері зі своїми зітханнями, потребами, скорботами, у всіх випробуваннях й у хвилини плачу про гріхи. І Вона, Радість усіх скорботних, наша Небесна Мати, що простирає Свій державний Покров, заступить і спасе й помилує всіх нас. Амінь.